Наркоз з інтубацією чи седація на самостійному диханні?

У США та інших розвинених країнах, де седація в амбулаторній стоматології давно поширена, абсолютна більшість процедур проводиться зі збереженням часткової свідомості та на самостійному диханні (без інтубації трахеї чи встановлення ларингеальної маски).

Хоча єдиних рекомендацій щодо вибору методу загального знеболення та контролю дихальних шляхів (ДШ) не існує, на практиці важливо виокремлювати випадки, коли надійний контроль ДШ може підвищити безпеку седації.

У сумнівних ситуаціях вибір методу анестезії чи седації повинен враховувати не лише клінічні обставини, а й досвід анестезіолога та ту методику, якою він володіє найкраще.

Для повного оволодіння різними методами анестезії та седації в стоматології лікар повинен проходити як теоретичну підготовку, так і практичні навчання «на робочому місці» під наглядом досвідчених колег.

Які ускладнення найчастіше трапляються під час седації в стоматології? Як їх уникнути?

Не лише теорія, а й практичний досвід лікаря-анестезіолога з 32-річним стажем, з яких 19 років у стоматології. Це буде цікаво не тільки анестезіологам, а й стоматологам, які працюють в умовах седації та наркозу.

Разом ми розглянемо як теоретичне підґрунтя, так і низку клінічних випадків.

Особливості забезпечення прохідності дихальних шляхів (ДШ) при седації в стоматології

Ключові заходи при глибокій седації зі збереженням спонтанного дихання:

- попередження потрапляння рідини в трахею та запобігання ларингоспазму за допомогою ефективної м’якої тампонади ротоглотки, у випадку потрапляння рідини чи кашлю — швидка та ретельна аспірація;

- запобігання обструкції верхніх ДШ шляхом правильного положення голови («принюхування»), а після індукції в глибоку седацію — використання назофарингеальних повітроводів;

- для запобігання гіпоксемії під час поглиблення седації чи, навпаки, у випадку кашлю або ларингоспазму при поверхневій седації — застосування методики посиленої оксигенації з назофарингеальною подачею кисню через тонку трубку (наприклад, ЕТТ для новонароджених 2.5 чи 3.0);

- вибір методу контролю ДШ повинен базуватися на ефективній комунікації з пацієнтом, хірургом-стоматологом та його асистентами, а також враховувати характер втручання й необхідний рівень глибини седації.

Для якісного оволодіння методами контролю ДШ в стоматології анестезіологу потрібне не лише теоретичне навчання, а й практична підготовка «на робочому місці» під супроводом досвідчених колег.